- електрик
- [еиле/ктриек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
електрик
Смотреть что такое "електрик" в других словарях:
електрик — I ел ектрик а, ч., розм. Фахівець з електротехніки; електротехнік. || Той, хто працює в галузі електротехніки, в електропромисловості, вивчає електрику. II електр ик невідм., прикм. Голубий або синій із сірим полиском колір … Український тлумачний словник
електрик — іменник чоловічого роду, істота електротехнік розм. електрик прислівник колір незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
діелектрик — а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор … Український тлумачний словник
магнетодіелектрик — а, ч. Те саме, що магнітодіеле/ктрик … Український тлумачний словник
діелектрик — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
магнітодіелектрик — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
История Запорожья — Запорожский край, родная земля казачества, привлекает внимание краеведов и историков. Благоприятный климат и удачное географическое положение Запорожья способствовали заселению края человеком с незапамятных времен[1]. Древнейшие стоянки… … Википедия
вібратор — а, ч., спец. 1) Прилад, пристрій, який утворює й передає коливання в простір або предметам чи матеріалам. 2) Провідник або діелектрик, що є збуджувачем (джерелом) електромагнітних хвиль. 3) буд. Інструмент для укладання, утрамбовування бетону. 4) … Український тлумачний словник
динатронний — а, е. Прикм. до динатрон. •• Динатро/нний ефе/кт випускання електронів з поверхні металів, напівпровідників і діелектриків при опромінюванні їх первинними електронами … Український тлумачний словник
діелектричний — а, е. Прикм. до діелектрик. •• Діелектри/чна прони/кливість фіз. фізична величина, що характеризує вплив однорідного середовища на електричне поле … Український тлумачний словник
